Сутність менеджменту

Стаття 1

СЕРЕДОВИЩЕ МЕНЕДЖМЕНТУ: ЕВОЛЮЦІЯ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ У КОНТЕКСТІ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ

Оскільки сегмент аналізу публікацій окреслений темою “Сутності менеджменту”, я підібрала відповідні статті, які б тим чи іншим чином змогли повноправо розкрити поняття даної дисципліни на науки.

У першій статті мова йде про важливі та невід’ємні компоненти культурних цінностей людей, які представляють собою один з найбільш вагомих факторів середовища, у якому функціонує менеджмент. Оскільки сутність менеджменту можна розглядати як науки, системи знать та мистецтва управління, то саме останню точку зору було проаналізовано у данній статті.

Важливим компонентом середовища менеджменту – є ті, хто його створюють, модерують та розвивають. Автор показав, що будь-які управлінські процеси є динамічними та піддаються впливу як зовнішнього, так і внутрішнього середовища. Постійна взаємодія людей з людьми у мистецтві управління потребує грунтовного дослідження науковців, спрямованого на фактори впливу на цінності людей.

Автор данної статті мав на меті розкрити цей основний аспект – фактори, які впливають саме на культурне середовище менеджменту, визначити їх зміни, проаналізувати ретроспективу, переглянути еволюцію культурних цінностей людей та організацій.

На мою думку, дана тема є досить доцільною та має неабиякий сенс, оскільки створення та запроваждення до вжитку таких понять, як “корпоративна культура”, “управління персоналом”, “управління людськими ресурсами” завдячують саме розвитку культурних цінностей менеджерів та їх екстраполяції на середовище управління.

Автор також показав, що сутність менеджменту як науки управління з часом не лише видозмінилась (знову ж таки завдяки розвитку інтернаціоналізації та культурних цінностей), але й розширилась, надавши можливість, власне, науці та практиці менеджменту також розширитись. Наприклад, це яксраво проявилось у розвиткові таких аддитивних менеджерских напрямків, як екологічний, фінансовий, операційний, інвестиційний та інші менеджмент.

Автор розглянув основні показинки системи культурних цінностей за Хофстедом на прикладі України. Особливої уваги було надано Академії митної служби України, у якій проводятся різні соціологічні дослідження. Автор вирішив створити власну відстокову таблицю основних цінностей студентів, які там навчаются.

Отже, аналізуючи статтю в контексті сутності менеджменту, більше уваги було приділено саме культуротворчим аспектам даної науки. Адже сутність менеджменту розглядається, передусім, в контексті особистісних характеристик управлінців.

Стаття 2

АНГЛОМОВНИЙ МАКРОКОНЦЕПТ, MANAGEMENT/МЕНЕДЖМЕНТ: МОДЕЛЬ КОНЦЕПТУАЛЬНОЇ МЕРЕЖІ

У даній статті сутність менеджменту автор вирішив розглянути через парадигму сприйняття англіцизмів та інших англомовних термінів, які брали участь у творенні понять та визначень цієї науки.

Як мене, актуальність даної статті зумовлена тим, що термінологічна система менеджменту застосовується у будь-якій сфері життя, не говорячи про її основну професійну орієнтацію.

Кістяк статті склали основні парцели макроконцепту тлумачення поняття “менеджмент”, які автор вирішила скомбінувати з погляду на їх різне трактування. Було виділено такі основні сіткові моделі тлумачення менеджменту:

1.    Manager/управлінець – особа, яка керує процесом.

2.    Management/управління – діяльність, процесс, над яким стоїть управлінець.

3.    Goal/мета управління – максимізація наявних ресурсів в межах екстернального та інтернального середовища для досягнення мети організації.

4.    Organization/організація – управління людьми, виробництвом.

5.    Resources/ресурси – людські, матеріальні, фінансові.

6.    Subordinates/підлеглі – виконання завдань з допомогою людей, які для цього призначені.

7.    Production/виробництво

8.    Result/результат

9.    Environment/середовище

Для візуального засвоєння інформації автором була побудована концептуальна мережа англомовного концепту менеджменту. Кожна з даних дев’яти парцел потребує подальшого розширенного тлумачення, однак навіть наявний обсяг інформації є достатньою практчною цінністю для чіткого трактування понять сутності менеджменту.

Стаття 3

ІННОВАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ В ОСВІТІ: СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ, ЗАСОБИ

Концепція даної статті побудована на розкритті засобів, сутності та функцій інноваційного менеджменту, як однієї із складових менеджменту як наукової та практичної дисципліни. Автор обумовлює вибір даної теми спрямованістю України на шлях інноваційного розвитку.

Також у статті насамперед зазначається два аспекти можливості розлядання інноваційного менеджменту – наука про інновації та мистецтво управління ними. Метою даної статті визначено розкрити сутність поняття та визначити основні функції та засоби.

Застосувати свої знання та проаналізувати хвилючі аспекти інноваційного менеджменту автор вирішив на прикладі функціонування навчального закладу. Відповідно до обраної моделі створюється прив’язка до необхідності імплементації інновацій. Автор адквокує тезу про те, що будь-яка організація потребує інновацій на інноваційних рішень щодо управління.

Інноваційний менеджмент виконує усі ті ж функції, що і звичайний, лише з екстраполяцією на середовище інновацій.

Однак даний аспект науки та практики менеджменту, на думку автора, також включає спеціальні засоби управління інноваіційною діяльністю:

·      ініціація,

·      маркетинг інновацій,

·      бенчмаркінг інновацій,

·      фронтування інноваційного ринку,

·      інжиніринг інновацій,

·      моніторинг просування інновацій,

·      бранд-стратегія інновацій,

·      дифузія або рутинізація інновацій.

Детальний опис кожного засобу дослідження та застосування у інноваційному менеджменті поданий у статті.

Результат інноваційного менеджмету автор вбачає у розширенні інноваційних можливостей, що в свою чергу приведе до підвищення рівня конкуретноспроможності навчального закладу. А це у свою чергу буде приваблювати творчих та експресивних людей, ствоювати нову генерацію менеджерів.

Стаття 4

НОВИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ: ВИЗНАЧЕННЯ, СУТНІСТЬ І ҐЕНЕЗА ПОНЯТТЯ

Дана публікація містить інформацію про такі поняття, як “новий державний менеджмент”, “врядування”, “державне управління”. Причиною написання статті автор вбачає шлях входження Україні до Євросоюзу та необхідність наукового обгрунтування та чіткого тлумачення будь-яких термінів, пов’язаних із державним управлінням. Автор вбачає гостроту проблеми у ефективному реформуванні державного управління в Україні.

Автор надав чітке розмежування поняттям “державне врядування”, “правління” та “державне управління”, показавши ясну різницю між цими дефініціями. Також у статті подано таблицю розмежування державного управліня та нового державного менеджменту (менеджеріалізму). Останній у своїх методах діяльності опирається на оцінювання якості, інновації та ідивідуальні стимули, аніж на планування, формалізм на колективні стимули, які властиві державному управлінню.

Основні складові НДМ, визначені автором статті:

1.    орієнтація на якість роботи

2.    децентралізація фінансового менеджменту

3.    децентралізація управління персоналом

4.    оперативне реагування на потреби користувачів

5.    запровадження внутрішніх ринків, зборів, ваучерів, франчайзинг.

Автор порівнює розвиток НДМ України та розвинутих держав (Захід, Австралія, Великобританія, Канада), говорячи про те, що починаючи ще від 80-х років 20-ого ст ці країни навали велику увагу інноваціям та їх розвитку.

Як висновок, висунуті пропозиції щодо розробки механізмів співпраці між секторами “держава-бізнес-громадськість”. Запропоновано ідею переймання досвіду більш розвинутих країн у реформуванні державного управліня.

Стаття 5

МЕНЕДЖМЕНТ ЯК ПРОФЕСІЯ:
 РОЛЬ І СТАТУС У КУЛЬТУРОТВОРЧОМУ ПРОЦЕСІ

У даній статті автор розглядає менеджмент як як професійну діяльність управління, яка базується на комунікативних навичках та впливає на культуротворчий процес. Певним чином ця публікація перегукується з першою, оскільки обидві мають на меті показати менеджменті у парадигмі творення культурних цінностей та культури в цілому.

Автор статті вбачає роль менеджера як провідної сполучної ланки будь-якої системи, оскільки без ефективного менеджменту не можливе існування організацій, галузей господарювання, бізнесу. Власне, культуротворчість менеджменту проявляєтся у творенні сегментивної культури управлінської діяльності. Автор вживає влучне словосполучення “виробництво наказів та розпоряджень”, що аргументує квінтесенцію поняття “створення управлінської культури”.

Також автор надає сутності менеджменту іманентний характер, який у своїй основі містить культуротворчу складову. Знову ж таки особлива увага акцентується на застосування мистецтва управління у інноваційній сфері, що перекликається із попередніми статтями.

Автор намагається екстраполювати культуротворчу та ціннісноутворююсу функцію менеджменту на філософське підгрунття. Оскільки вся стаття пронизана цитатами Канта, інших філософів, а також наповнена концептами трактування управління з позиції філософскої науки.

Не менш важливим аспектом є правильне навчання та підготовка менеджера у ВНЗ. Адже справжній управлінець повинен не лише виховувати у собі ціннісну свідомість, але й брати участь у процесі творення інформаційної цивілізації. Дві цих проблеми, на думку автора, є практичними завданнями для навчальної педагогіки. Фундаментальну рису менеджера автор вбачає саме у відповідальності, оскільки це є важливою ознакою професійної культури.