Індивідуальна робота з аналітичного (критичного) огляду наукових публікацій на тему: “Чи являється євро стабільною валютою? Яким чином забезпечується стабільність євро?”
Зміст
Теоретичне обгрунтування сутності валюти 2
Економіка Євросоюзу 3
Що рухає євро? 4
В чому унікальність євро? 5
Додавання та віднімання 5
Яким чином забезпечується стабільність євро? 7
Висновки 9
Список використаної літератури: 11
Теоретичне обгрунтування сутності валюти
Євро — офіційна валюта 19 з 28 держав Європейського Союзу, відомих також як Єврозона, рідна для понад 322 мільйонів європейців. Враховуючи території не єврозони, що послуговуються єдиною європейською валютою, загалом євро користуються 480 мільйонів людей по всьому світу. Це друга найпоширеніша валюта у світі після Долара США. У готівковому обігу з 1 січня 2002 року.
Євро не є валютою Європейського Союзу, оскільки не всі країни ЄС перейшли на нього. Всі країни — члени Євросоюзу мають право ввійти в Єврозону, якщо задовольнять певним визначеним вимогам згідно з економічними критеріями, а для всіх нових членів ЄС перехід на євро (раніше чи пізніше) є умовою вступу до союзу.
Економіка Євросоюзу
На відміну від більшості світових валют євро не базується на економіці якоїсь однієї єдиної країни. Якщо говорити про економічний добробут країн, де в обігу перебуває євро, то варто говорити про економічне здоров'я кожної з цих країн окремо.
Крім того, у всіх цих держав різна податкова політика – Німеччина може зміцнити свої позиції, у той час як Франція – ослабнути економічно, і навпаки.
Одна з найважливіших статей доходу країн єврозони – міжнародна торгівля, яка приносить ВВП більший, ніж ВВП США або Японії. Крім того, країни єврозони досить індустріалізовані, а виробництво та послуги також є важливими статтями їхніх економік. Кілька країн єврозони – важливі постачальники природної сировини (наприклад, Норвегія), і ціни на сировину можуть впливати на їх економіки.
Моніторити економічний стан кожної з країн єврозони непросто, але насправді досить відслідковувати стан економік Франції, Німеччини та Італії, які виробляють майже дві третини загального ВВП всього цього економічного союзу. Крім того, варто відстежувати і звіти Eurostat (статистичного управління Євросоюзу) – особливо цифри по торговельному балансу, ВВП, інфляції та споживчих настроїв. Не завадить аналізувати дані окремо по Франції та Німеччини.
Що рухає євро?
Ключові економічні індикатори, що впливають на євро, – ВВП, торговий баланс, валютні резерви, інфляція, обсяги промислового виробництва та індекс споживчої і ділової впевненості єврозони. Крім того, слід враховувати дані окремо по Німеччині та Франції.
Трейдерам необхідно також пам'ятати, що торговими партнерами країн єврозони є інші європейські країни, які можуть не входити в цю зону. Зокрема, важливі дані по таких країнах, як Великобританія, Швейцарія та Росія, оскільки вони роблять істотний вплив на євро.
Незважаючи на те, що Європейський центральний банк проводить єдину монетарну політику у всіх країнах єврозони, його повноваження щодо фіскальної політики простягаються не настільки далеко.
Підсумком таких обмежень стали боргові кризи в Греції, Португалії та Іспанії, у яких була можливість позичати гроші за зниженими ставками. Такі субсидовані (тобто за ставками, нижчими, ніж у самих країнах-позичальників) ставки спонукали уряди цих держав збільшити витрати. При цьому економічний стан може відрізнятися залежно від країни.
Незважаючи на те що цінність євро залежить від економічного благополуччя країн єврозони, трейдерам слід пам'ятати про те, що євро розглядається як альтернатива долару США.
Перед тим як в Європі вибухнула боргова криза, євро був альтернативою «$» і зберігав своє становище в період ослаблення долара. Але інвестори, як і раніше розглядають долар як «тиху гавань» у часи економічної нестабільності, в той час як суверенність країн – учасників єврозони далі ускладнює адекватну швидкість реакції цих країн на негативні економічні події.
В чому унікальність євро?
Унікальність Європейського центрального банку як регулятора, що визначає монетарну політику для всіх країн єврозони, в тому, що він повинен приймати рішення, однакові для всіх країн, незважаючи на те що у всіх держав різні економічні умови.
Однак складності виникають не лише за економічних чинників, але і за психологічних. Наприклад, німці традиційно більш чутливі до інфляції, ніж італійці, тому між двома країнами постійно відбуваються дискусії через переваги щодо цього показника: одній стороні хочеться більшої стабільності, у той час як інша наполягає на політику, що передбачає більше економічне зростання.
Додавання та віднімання
Творці єврозони не передбачили спеціальних процедур для країн, які бажають залишити зону євро, але криза суверенних боргів збільшила можливість подібних ситуацій. Наприклад, так може вчинити Греція, повернення якої до власної валюти може допомогти їй переоцінити і таким чином послабити борговий тягар.
З іншого боку, такий сильний гравець, як Німеччина, також може підняти питання про те, чи вигідно їй субсидіювати своїх більш слабких партнерів по єврозоні і, відповідно, залишити цю зону.
Чутки про подібні передбачувані події не раз змушували котирування євро коливатися; перспектива виходу або виключення з єврозони більш слабких країн розглядалася як позитивний фактор (хоча і негативний теж, оскільки це викликало б хаос і нестабільність), в той час, як чутки про вихід Німеччини досить суттєво знижували вартість євро.
У меншій мірі підвищують котирування євро чутки про поповнення кількості країн в єврозоні.
Але цей вплив не суттєвий, оскільки гравці, що залишилися поза зоною не такі великі та впливові, щоб їх поява в єврозоні щось суттєво змінила.
Чи існує aльтернатива?
Коли євро тільки-тільки з'явився, багато хто сподівався, що він змістить долар США з лідируючої позиції світової валюти.
Звичайно, вірогідність цього існує і зараз, оскільки Єврозона як і раніше дуже сильна як економічна формація, але невпевненість та побоювання з приводу суверенних боргів позначили і слабкі місця цієї валюти.
Яким чином забезпечується стабільність євро?
Для забезпечення найбільшої стійкості нової єдиної європейської валюти до учасників валютного союзу висуваються жорсткі вимоги.
Високий рівень інфляції і великі державні борги країн, що бажають увійти в союз, можуть дестабілізувати курс нової валюти. Тому кожен претендент на членство у валютному союзі повинен слідувати жорсткій дисципліні, яка має на меті насамперед обмеження розмірів бюджетного дефіциту, інфляції, процентних ставок, а також розмірів державного боргу.
Для регулювання наднаціональних валютних відносин необхідні і наднаціональні фінансові організації. У 1994 у Франкфурті-на-Майні був відкритий Європейський валютний інститут, на основі якого в 1998 створили Європейський центральний банк (ЄЦБ).
Правовий статус ЄЦБ передбачає його незалежність від рішень національних урядів. Основними завданнями ЄЦБ є забезпечення стабільності євро і обмінних курсів національних валют країн-учасниць, визначення та проведення відповідної грошової політики, розпорядження офіційними валютними резервами країн-членів, сприяння ефективному функціонуванню платіжних систем.
З 1 січня 1999 національні емісійні банки передали ЄЦБ свої повноваження з регулювання грошової системи (при цьому президенти всіх національних банків країн-учасниць увійшли до складу Ради ЄЦБ). Відповідно до отриманих повноваженнями Банк здійснює повний контроль над емісійною діяльністю в ЄС і має право видавати дозвіл на випуск банкнот і монет, а також вводити в дію необхідні інструменти грошово-кредитного регулювання (управління валютними резервами і проведення інтервенцій, регулювання процентних ставок і рівня ліквідності шляхом рефінансування, депозитних операцій та операцій на відкритому ринку).
ЄЦБ має право давати відповідні вказівки національним центральним банкам, які стають невід'ємними ланками єдиної фінансової системи і повністю позбавляються можливостей інфляційного фінансування заборгованостей, маніпулювання в національних інтересах процентними ставками і обмінними курсами. Створення Системи європейських центральних банків в 1998 означало також переведення їх рахунків у євро і проведення всіх трансакцій тільки в цій валюті.
Механізм утворення курсу самого євро був таким. З кінця січня 1999 курси валют усіх країн-членів валютного союзу по відношенню до ЕКЮ були жорстко зафіксовані, обмінні курси національних валют також були встановлені за взаємною домовленістю і без права змін. Потім був здійснений переклад ЕКЮ в євро за курсом один до одного. Центральні національні банки зняли з себе відповідальність за грошову політику і базову процентну ставку і поклали її на Європейський центральний банк.
Висновки
У першій декаді XXI століття євро як і раніше зберігає свої лідируючі позиції як світова валюта, однак криза суверенних боргів підняла питання про збереження цієї валюти і про виживання деяких країн, що входять в єврозону.
Стало ясно, що деякі з країн, які входячи в цю зону, взяли на себе зобов'язання, які не змогли виконати.
А виплата допомоги таким державам з боку інших країн може створити стресові ситуації для їх економік та підірвати основи єврозони.
Незважаючи на те, що падіння євро малоймовірно, трейдерам варто очікувати нестабільності цієї валюти і передбачати ймовірність того, що деякі країни залишать єврозону. Але якщо Єврозона зробить у себе «генеральне прибирання» і прибере всі послаблюючі її фактори, то євро має всі шанси стати більш вагомою альтернативою долара як резервної валюти.
Отже, проаналізувавши ряд наукових статей, я схиляюся до думки, що євро є все ж стабільною валютою. Оскільки переваги євро різні і відчуваються на різних щаблях приналежності до ЄС, як громадянами, юридичними особами, так і цілими економічними системами. На мій погляд до них відносяться:
• більше вибору і стабільність цін для споживачів;
• велика ступінь захищеності і можливостей для підприємців;
• більш стабільна і швидко зростаюча економіка;
• більш інтегровані фінансові ринку;
• значне присутність Європи у глобальній економіці;
• матеріальна, відчутна складова європейської єдності.
Багато з цих переваг взаємопов'язані між собою. Економічна стабільність необхідна для держав-членів ЄС і сприяє ефективному економічному плануванню, а також економічна стабільність знижує невизначеність в економічному середовищі і як наслідок веде до залучення інвесторів. Це вже є перевагою для громадян, які отримують нові робочі місця і більш високий рівень життя.
Єдина валюта підсилює інтеграцію і дає більше можливостей для розвитку всередині Спільного ринку. До появи євро виникала необхідність обміну валют. Це призводило до додаткових витрат, ризикам і відсутності прозорості у транскордонних угодах. Поява єдиної валюти зробила ведення бізнесу всередині єврозони менш ризиковим і витратним. А це, у свою чергу, дозволило забезпечити стабільність громадянам.
Список використаної літератури:
1. Буторина О.В. Международные валюты: интегра2 ция и конкуренция. — М.: Изд. Дом "Деловая литерату2 ра", 2003. — 368 с.
2. Tristar – твой финансовый навигатор [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://tristar.com.ua/2/art/kakaia_valuta_budet_samoi_stabilnoi_v_blijaishie_gody.htm
3. В якій валюті українцям краще зберігати гроші? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://news.mistinfo.com/news/20960#!
4. Євро [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Євро
5. Розвиток системи платежів у зоні євро / М. І. Макаренко // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. - 2014. - Вип. 38. - С. 21-30. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/pprbsu_2014_38_5.pdf
6. Що потрібно знати про євро / Черкашина Н. // Україна фінансова. - 2013. - Вип. 23. - Режим доступу: http://www.ufin.com.ua/analit_mat/poradnyk/195.htm
7. Булкот О. В. Проблеми стабільності євро в умовах глобальної фінансової кризи / О. В. Булкот // Міжнародна економічна політика : наук. журнал / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, ДВНЗ "Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана" ; голов. ред. Д. Г. Лук’яненко. – 2012. – Спец. вип.: у 2 ч. – Ч. 1. – С. 393–398.
8. СТАБІЛЬНІСТЬ ІНОЗЕМНОЇ ВАЛЮТИ / В.В. Свячена // Молодіжний науковий вісник УАБС НБУ, Серія: Економічні науки, №6/2014
9. ВПЛИВ ЄВРО НА ПЕРЕТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ВАЛЮТНИХ СИСТЕМ КРАЇН ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ / Т. В. Мусієць, О. В. Лавріненко // ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ЕКОНОМІКИ. - 2011. - Вип. 3. - C. 33-39
Немає коментарів:
Дописати коментар