Необхідність запровадження медичного страхуваня в україні

Дані про статтю:

УДК 368/369

О. В. БОХОНОВСЬКА, І. М. МИХАЙЛОВСЬКА

http://journals.khnu.km.ua/vestnik/pdf/ekon/2010_3_3/018-021.pdf

ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ УЧАСНИКІВ СТРАХОВОГО РИНКУ

ТА КОНФЛІКТ ЇХ ІНТЕРЕСІВ У ПРОЦЕСІ

СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ СТРАХОВОЮ КОМПАНІЄЮ

Вісник Хмельницького національного університету 2010, № 3. Т. 3

Актуальність та новизна поглядів авторів статей:

Страховий ринок переповнений великою кількістю його учасників, кожен з яких переслідує свої цілі та прагне задовольнити власні інтереси: страховики намагаються виправдати страхові випадки або зменшити суми виплат, а застраховані особи – навпаки вдаються до захисту своїх інтересів у судових залах.  Актуальність даної теми саме у аспекті менеджменту полягає у тому, щоб поєднати конфронтацію обох інтересів та отримати максимальну користь від такого рішення.

Автор пропонує власні, відверто нові та нетрадиційні піходи щодо вирішення конфліктів у страхових компаніях, акцентуючи увагу на місії виконавчої дирекціі, яка полягає у збалансування вагомості інтересів обох сторін, забезпеченості надійності та об’єктивності у стратегічному управлінні.

Головна ідея статті:

Полягає у дослідженні основних категорій учасників страхового ринку, тобто грунтовному вивченні інтересів, які вступатимуть у протистояння. Також ідеєю даної публікації є виявлення конфлікту у вище зазначених інтересах та його вплив на стратегічне управління.

Характеристика основних положень статті:

У вступній частині автор розглядає такі категорії суб’єктів, як замовник, акціонери, інвестори, топ-менеджери, виконавча дирекція та інші та подає аргументацію щодо того, як вони впливають на діяльність страховика. Головний акцент простежується на виявленні інтересів усіх категорій суб‘єктів та стратегічного плану їх реалізації. Дані інтереси можуть проявлятися у трьох аспектах:

1.             Повністю співпадати

2.             Бути незалежними або взаємно виключеними

3.             Протилежними

У основній частині автор говорить про те, що діяльність страховика безпосередньо підкована на стратегічному управлінні, оскільки замовники цілеспрямовано зацікавлені у його надійності та платоспроможності. Вирішення такого завдання полягає саме у забезпеченні прийнятного балансу або компромісу шляхом надання чіткої стратегії у диференціації цінової політики та вартості послуг, наприклад.

Автором були розглянути 4 основні етапи розвитку компанії:

·                Старт – формування статутного фонду та доцільність вкладання коштів

·                Ріст – Оптимальне поєднання ризику з доходом

·                Зрілість – Отримання прибутку, дивидендів

·                Старіння – закінчення діяльності компанії або її омолодження.

Окремо автор виділяє питання конфіденційності інформації. Компанія або може бути повністю відкритою, або цілковито приховувати всю свою діяльність. При чому будь-яка вибрана стратегія повинна орієнтуватись на уникнення збитків інтересам страховика.

Можливість практичного застосування пропозицій автора в практиці українських підприємтв:

На мій погляд, саме підхід статегічного планування – є досить вагомим вирішенням конфліктів та може бути застовований у практиці українських страхових компаній. Яким саме чином? Оскільки більність конфліктів сьогодні стикаються на незадоволенні інтересів замовників щодо страхових виплат, то статегічне планування здатне реально оцінити ризики випадків та створити умови для існування та реального функціонування фондів, які б гарантували ці умови.

Дані про статтю:

Вісник соціально-економічних досліджень, 2012 рік, випуск 4 (47)

Головіна Я.С.

http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Vsed_2012_4_5.pdf

КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ СТЕЙКХОЛДЕРІВ ТА РОЛЬ НАГЛЯДОВИХ РАД У КОРПОРАТИВНОМУ УПРАВЛІННІ В БАНКАХ

Актуальність та новизна поглядів авторів статей:

У даній статті автор розглянув два аспекти: альтернативні положення теорій корпоративного управління щодо визначення ролі наглядових рад та захист інтересів стейкхолдерів. На аналізі другої частини, а саме конфлікти інтересів стейкхолдерів, я зупинюся. Актуальність даної публікації полягає у тому, що на сьогоднішній день саме банківський сектор страждає від конфронтації інтересів. Адже банківські компанії в силу складності та ризикованості усіх операцій змушують нервуватися стейкхолдерів, що в свою чергу породжує ряд невирішених конфліктів.

Головна ідея статті:

Стейкхолдери – це зацікавлені особи, які здатні здійснювати значний вплив на корпорацію (у вузькому розусмінні це менеджери та акціонери). Автор вирішив висвітлити основну ідею статті у репрезентації ролі наглядових рад банків, як основних фігурентів вирішення, захисту та узгодження конфліктів.

Практика останніх днів, а саме скандали, банкрутства, кризи – просто вимагає тотально нового підходу у здійсненні корпоративного управління.

Характеристика основних положень статті:

Автором подано загальну характеристику структури корпоративного управління у англо-американському законодавстві (унітарна модель ради директорів). А також протиставлено їй дворівневу структуру, яка властива країнам Континентальної Європи. Автором здійснено аналіз основних положень теорій задля визначення характеристик наглядових рад.

1.    Агентська теорія – відносини між акціонерами та менеджерами є контрактними. Наймані агенти реалізовують особисті інтереси з метою збільшення добробуту. Агентська проблема представляє собою протиріччя інтересів менеджерів та власників капіталу, що виникає з причини відсутності прагнення менеджерів до максимізації доходів на інвестовані кошти.

Автори теорії пропонують наступні заходи:

         -  більш широке залучення до роботи в радах невиконавчих незалежних директорів;

         -  розподіл функцій голови ради та першого керівника (генерального директора);

         -  впровадження у склад рад незалежних комітетів з аудиту та винагород.

2.    Теорія управляючих - менеджери є належними управляючими корпорацій та старанно працюють задля досягнення високого рівня корпоративного прибутку та доходів акціонерів. Відповідно до теорії управляючих рада директорів та менеджери є єдиною корпоративною командою, що несе відповідальність за управління корпорацією.

Заходи:

Ураховуючи специфіку банківської діяльності, до рад директорів мають бути висунені додаткові вимоги, по-перше, щодо представництва інтересів не тільки акціонерів, але й інших стейкхолдерів; по-друге, щодо контролю над управлінням на основі спільних інтересів усіх сторін.

3.    Теорія зацікавлених сторін – автори пропонують розглядати фірму та її оточення як набір зацікавлених у її діяльності сторін, чиї інтереси мають брати до уваги та задовольняти менеджери як офіційні представники фірми.

Відповідно до теорії зацікавлених сторін наглядова рада (рада директорів) не може обмежуватися захистом інтересів тільки акціонерів, а повинна гарантувати захист інтересів усіх стейкхолдерів, а також відстоювати соціальні інтереси, такі як захист навколишнього середовища, захист інтересів споживачів та ін.

Також автором були розглянуті функції, покладені на наглядові ради та виокремлені сучасні погляди на корпоративне управління, що у своб чергу повинно незалежність директорів від менеджерів та навпаки. Це дозволить уникнути розбіжності інтересів у банківських компаніях.

Можливість практичного застосування пропозицій автора в практиці українських підприємтв:

Як на мене, сам факт реалізації повноважень наглядових рад, запропонований автором, є доречним вирішенням сучасних внутрішньобанківських конфліктів.

Дані про статтю:

Р.І. Галаз

ГУ МВС України у Львівській обл.

http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Nzlubp_2012_9_27.pdf

КОНФЛІКТ ІНТЕРЕСІВ ЯК ЗАГРОЗА КАДРОВІЙ БЕЗПЕЦІ ПІДПРИЄМСТВА

Актуальність та новизна поглядів авторів статей:

Полягає у створенні кадрової безпеки підприємств при виникненні конфлікту інтересів. Дана тема є актуальною, оскільки сучасні компанії функціонують у мінливому середовищі, яке характеризується великою кількістю загроз. В Україні у 2011 році більш як у третина компаній було зафіксовано випадки економічних злочинів, а кількість внутрішніх шахрайських операцій зросла на 22% порівняно з 2009 роком. Це, власне, і зумовлює покращення та створення нових підходів щодо регуляції кадрової політики з метою уникнення конфліктів всередині організаційних структур.

Головна ідея статті:

Полягає у виявленні шляхів усунення порушень кадрової безпеки підприємств при виникненні конфлікту інтересів.

Характеристика основних положень статті:

Автор подає інформацію про сутніть поняття “кадрова безпека”, а також презентує її форми (стан організації, стан захищенності організації, сукупніть управлінських заходів). Автором виділено два типи загроз, які можуть негативно вплинути на кадрову безпеку:

·      Зовнішні (шантаж, інфляція, кращі умови праці)

·      Внутрішні (відсутність командної роботи, неефективні механізми мотивації)

Автор публікації ссилається на Закон України у визначенні поняття “конфлікт інтересів”, а також відтворює думки науковців щодо шляхів протидії конфліктам інтересів між власниками підприємства. Автор розробив власну методику заходів у подоланні конфліктів всередині організації, виділивши наступні рішення:

·      розподіл фінансових чи матеріальних ресурсів, їх використання або розпорядження ними в інший спосіб;

·      надання адміністративних послуг;

·      кадрові рішення, внесення подань та прийняття рішень щодо нагородження;

·      проведення аукціонів, конкурсних або тендерних процедур;

·      скерування на навчання або у закордонні відрядження за рахунок коштів підприємства;

·      реалізація контрольних або наглядових повноважень.


   Результати дослідження дозволили зрозуміти причини, які зумовлюють конфлікт інтересів та наштовхнули на відповідні заходи щодо їх подолання.

Можливість практичного застосування пропозицій автора в практиці українських підприємтв:

У структурах українських компаній, на мій погляд, варто зосередити увагу саме на запропонованій автором методиці вдосконалення корпоративної культури, включенні до неї етичних принципів та підвищення рівня свідомості персонало щодо поняття конфлікту інтересів.

Загальний висновок:

Отже, проаналізувавши статті вище, варто зазначити, що структури будь-яких компаній в той чи інший час терплять конлікти, що спонукає вчених, економістів та практиків інших наук винаходити способи щодо їх уникнення з метою максимізації ефективності злагодженої роботи працівників та збільшення капіталізації самої компанії.

У статтях були розшлянуті шляхи подолання даних проблем у різних сферах бізнесу.

  

Marina Vlasenko

https://ukr-travel-blog.blogspot.com/

https://www.facebook.com/mvlasenko